Імуноглобулін. Резус-конфлікт та його вплив на вагітність

Імуноглобулін, його функції та види

Імуноглобуліни – це спеціальні білки, які допомагають нашому організму боротися зі шкідливими бактеріями, вірусами та іншими загрозами для здоров'я. Вони є частиною імунної системи, яка захищає нас від хвороб. Мовою науковців, імуноглобуліни це – білки плазми, які синтезуються зрілими В-лімфоцитами (плазматичні клітини або плазмоцити). 

Виділяють 5 класів імуноглобулінів, які мають свої спеціалізовані функції: IgG, IgM, IgA, IgE, IgD.

Антитіла імуноглобуліну G (IgG) або сироватковий імуноглобулін є класом антитіл, який відіграє важливу роль в імунному захисті організму. Його концентрація у сироватці крові людини одна із найбільших. IgG забезпечує довгостроковий імунітет завдяки своїй здатності залишатися в організмі протягом тривалого часу.

Щодо вагітних жінок, імуноглобуліни, зокрема IgG, відіграють важливу роль у передачі імунітету від матері до плода через плаценту. Це допомагає новонародженому отримати певний рівень захисту від хвороб, якими мати вже перехворіла або на які вона має імунітет завдяки вакцинації. Цей переданий імунітет може запобігти виникненню деяких інфекційних хвороб у немовлят.

Клас імуноглобулін М (IgМ) забезпечує первинний імунітет, тобто першим реагує на інфекцію. Зниження його концентрації свідчить про слабкий гуморальний імунітет, зростання – спостерігається під час гострого інфекційного процесу (вірусного, бактеріального, паразитарного, грибкового), при вірусних гепатитах, аутоімунних захворюваннях, системному червоному вовчаку, пієлонефриті, тощо.

Імуноглобулін А (IgA) – білки, що належать до класу антитіл типу A та забезпечують місцевий імунітет. В організмі людини вони представлені двома фракціями: сироватковою, яка забезпечує місцевий імунітет та секреторною (міститься в молоці, секретах кишкового та дихального трактів, слині, слизовій рідині). Забезпечує захист слизових оболонок від мікроорганізмів та вірусів.

Зниження кількості цих антитіл свідчить про недостатність гуморального та місцевого імунітету. Збільшення – про гострі та хронічні інфекційні процеси (паразитарні, грибкові, бактеріальні), захворювання печінки, системний червоний вовчак, моноклональну гамапатію, тощо.

Імуноглобулін Е (IgЕ) – білки, котрі синтезуються лімфоцитами. Їх завдання – розпізнати та знешкодити антигени. Підвищення показників імуноглобуліну IgE є показником наявності алергічної реакції, бронхіальної астми, астматичного бронхіту, гельмінтозу, кропивниці, атопічного дерматиту, синдрому Лайєлла, синдрому Стівенса-Джонсона. Зниження кількості цих антитіл може свідчити про вроджений або набутий імунодефіцит.

Імуноглобулін D (IgD). Був відкритий як мієломний білок, який згодом був знайдений у сироватці крові, де складає приблизно 1% від загальної кількості білків. Разом вони служать антигензв'язуючими рецепторами В-лімфоцитів та контролюють активацію лімфоцитів та їх супресію (пригнічення).

Антирезусний імуноглобулін: резус-фактор та резус-імунізація 

Резус-фактор – особливий комплекс білків або як його ще називають D-антиген, що знаходиться на поверхні еритроцитів. Він визначається за допомогою лабораторного аналізу крові. Більшість людей має D-антиген у клітинах крові, їх називають резус-позитивними. Ті люди, які не мають цього антигену є резус-негативними.

Якщо матір є резус-негативною, батько резус-позитивним, а дитина успадковує позитивний резус-фактор батька, тоді виникає резус-конфлікт. Це означає, що в крові матері немає D-антигену, а у плода він є тому імунна система матері сприймає його еритроцити як чужорідні та починає боротися з ними. Антитіла матері проникаючи через плаценту в кровоток дитини руйнують еритроцити, викликаючи гемолітичну хворобу. Утворення антитіл проти чужорідних для її організму білків (в даному випадку до резус білків), називається резус-імунізацією.

Чим небезпечне руйнування еритроцитів плоду?

Резус-конфлікт, або як його ще називають, резус-несумісність – це стан, коли імунна система матері руйнує червоні кров'яні тільця (еритроцити) плода. Основна функція еритроцитів це доставка кисню до органів та тканин організму. Під час руйнування цих клітин органи плоду зазнають кисневого голодування. При розпаді еритроцитів вивільняється особлива речовина – білірубін, вона має токсичну дію на серце, печінку та нервову систему плода. Білірубін забарвлює шкіру дитини в жовтий колір («жовтяниця»). У важких випадках білірубін діючи на клітини головного мозку, викликає незворотні наслідки: інвалідність або навіть загибель малюка.

Методи лікування резус-конфлікту. Анти-D-іммуноглобулін

Методів лікування резус-конфлікту під час вагітності не існує. Медицина не винайшла способів перешкоджати утворенню антитіл в організмі жінки, але зупинити їх проникнення до плоду можна за допомогою резус-профілактики. Вона проводиться за допомогою введення анти-D-імуноглобуліну – ослаблених антитіл, які зв’язують еритроцити плоду до того як з ними почне боротись імунна система матері.

Така профілактика проводиться двічі: під час вагітності (передпологова) та відразу після пологів (післяпологова). Якщо вагітність розвивається без ускладнень, жінці проводиться профілактичне введення анти-D-імуноглобуліну на 28-32 тижні вагітності.

Існують випадки, що збільшують ризик розвитку резус-конфлікту, для додаткового захисту плоду проводиться екстрена передпологова профілактика:

Післяпологова профілактика спрямована на захист наступної вагітності жінки. Вона проводиться у таких випадках:

Захисна дія анті-D-імуноглобуліна триває лише до 12 тижнів, тому при кожній наступній вагітності необхідно повторне профілактичне введення.