Формування циркадного ритму у немовлят
Протягом першого року життя немовлятам потрібно приблизно від 9 до 12 годин сну на добу, на додаток до регулярного денного сну. Єдина проблема полягає в тому, що вони, як правило, сплять ривками.
Немовлятам потрібно близько трьох-шести місяців, щоб виробити свій внутрішній годинник, або циркадний ритм, який поєднує нічний сон і дрімоту вдень. На цьому етапі вони, природньо, хочуть більше спати вночі і більше не спати вдень. Для батьків, які хочуть заохотити своїх малюків проводити більше часу у нічному сні, тренування сну може бути ключовим фактором.
Мета тренування сну полягає в тому, щоб дитині було комфортно спати протягом декількох годин протягом ночі самостійно. Якщо вона прокинеться, то навчиться самозаспокоюватися і засинати знову. Існує кілька методів навчання сну, розроблених педіатрами та експертами зі сну, якими можуть скористатися батьки.
Після навчання сну немовлята можуть спати по 9-12 годин вночі. Завдяки більш спокійному сну вони почуватимуться краще вдень, як і їхні батьки, що може покращити загальну якість життя сім'ї. Малюки все ще потребують денного сну, але втомлені батьки (і особливо мами, які все ще відновлюються після безсоння під час вагітності) можуть насолоджуватися більш спокійним сном.
За допомогою деяких методів навчання сну немовлята можуть спати самостійно протягом декількох днів. Для інших, особливо м'яких методів, які зводять до мінімуму плач, цей процес може зайняти більше часу. Не існує єдиного правильного способу навчання сну, але ключ до успіху - бути послідовним і терплячим.
Оптимальний вік для початку тренування сну
Немовлята не готові до навчання сну, поки їм не виповниться 4-6 місяців. До цього часу у них ще не розвинулися циркадні ритми, які допоможуть їм спати вночі. У цьому віці вони здатні опановувати такі навички, як самостійний сон, і ще не дуже звикли до того, що ви їх заколисуєте.
Загальноприйнято вважати, що найкращий час для початку навчання сну - чотири місяці, хоча починати можна як у віці чотирьох місяців, так і в дев'ять місяців. Дев'ять місяців може бути кращим для деяких дітей, оскільки в цьому віці їм вже не потрібно їсти вночі, тому може бути важко визначити, коли ваша дитина готова до навчання сну. Однак, якщо ваша дитина починає самостійно засинати вночі (навіть якщо вона прокидається протягом ночі), вона, швидше за все, готова.
Що робити, коли немовля не може заснути? Це питання стає актуальним, коли виникають проблеми зі сном у маленьких дітей, що не тільки турбує саму дитину, а й викликає занепокоєння у батьків. Їхній власний відпочинок і здоров'я можуть постраждати, підвищуючи ризик стресу та депресії, якщо немовля постійно не може заснути.
З іншого боку, коли діти отримують більше сну, батьки почуваються краще, як і їхні діти. Немовлята, які отримують більш спокійний сон, мають меншепроблем з розвитком і поведінкою і мають більш щасливий характер в цілому.
Який би метод навчання сну ви не обрали, ці поради допоможуть вам залишатися спокійними і послідовними протягом усього процесу. Батьки використовують різні методи навчання сну, і всі вони можуть бути ефективними. Найкращий метод для вашої сім'ї буде залежати від того, що вам і вашій дитині найбільш комфортно.
Як вкласти немовля спати
Метод Cry It Out. Асоціюється зі "стратегією", коли батьки не втручаються, поки дитина сама не перестане плакати і не засне, до цього батьки кладуть дитину спати, ніжно її обіймаючи та цілуючи на добраніч, а потім залишають її в кімнаті одну. За цього методу, вони не втручаються, навіть якщо дитина плаче. З часом, дитина перестає плакати та сама засинає, що робить метод ефективним у короткостроковій перспективі за словами його прихильників.
Емоційний стрес для дитини. Однією з основних турбот є те, що ігнорування плачу дитини може викликати у неї високий рівень стресу. Критики методу підкреслюють, що плач є способом спілкування малюків, особливо коли вони ще не в змозі висловлювати свої потреби словами, тому повне ігнорування плачу може залишити дитину з відчуттям покинутості та безпорадності.
Можливий вплив на довіру та прихильність. Теорії прихильності вказують на важливість відповіді батьків на потреби дитини для розвитку міцного емоційного зв'язку та відчуття безпеки. Не втручаючись, коли дитина плаче, батьки можуть ненавмисно вплинути на розвиток цієї прихильності та довіри.
Емоційний стрес для батьків. Чути, як власна дитина плаче і не заспокоювати її, може бути емоційно складно і стресово для батьків. Цей досвід може викликати почуття провини, безсилля та стрес, що також не сприяє здоровому сімейному середовищу.
Метод Фербера. Схожий на метод "Cry it out", але більш поступовий. За цим методом батьки дотримуються тієї ж рутини: проводять з дитиною ритуал перед сном, обіймають і цілують її на ніч, а потім виходять з кімнати і зачиняють двері. Перші кілька ночей батьки негайно повертаються, коли дитина плаче, погладжують її і переконуються, що вона заспокоїлася, перш ніж знову вийти з кімнати. Після перших кількох ночей батьки поступово збільшують час, протягом якого вони дають дитині поплакати, перш ніж знову зайти в кімнату, і врешті-решт досягають моменту, коли дитина заспокоюється сама. Дослідження методу Фербера не виявили жодних доказів довгострокового негативного впливу на емоції, стрес, поведінку або прив'язаність дитини до батьків. Якщо ви обираєте цей метод, будьте готові до того, що в якийсь момент ваша дитина заплаче, а ви не зможете на це відреагувати.
Модифікація методу Фербера, відома як "Перевіряй та заспокоюй". Заохочує батьків заздалегідь підходити до дитини для заспокоєння, перш ніж вона почне плакати. На початковому етапі, протягом перших кількох ночей, батьки залишають кімнату, але повертаються через кожні кілька хвилин – наприклад, через одну-дві хвилини, щоб лагідно сказати дитині, що вони її люблять, або ніжно погладити її. Потім вони продовжують цей процес, поступово збільшуючи часові інтервали до 15 хвилин, доки дитина сама не засне. Цей метод може вимагати більше часу для реалізації, часом до тижня, та потребує активнішої участі батьків. Важливо уважно стежити за реакцією дитини на метод "Перевіряй та заспокоюй". Якщо дитина стає неспокійною або засмучується, коли батьки йдуть, можливо, інший підхід до навчання сну буде кращим варіантом.
Метод заспокоєння, який також відомий як "метод присутності". Передбачає, що батьки залишаються в кімнаті з дитиною до того моменту, як вона засне. Батьки можуть перебувати поряд із дитиною, стоячи або сидячи на стільці (ця варіація відома як "метод стільця"). Застосування цього методу включає супровід дитини під час підготовки до сну та укладання її в ліжко, поки вона ще не зовсім заснула. Після цього батьки залишаються поруч, доки дитина не засне. Кожного вечора вони поступово віддаляються від ліжечка дитини, але продовжують залишатися у полі зору дитини. Основна мета цього методу — забезпечити дитині мінімальний комфорт, будь то вербальний чи фізичний, зберігаючи при цьому деяку відстань. У ході застосування методу заспокоєння немовлята часто плачуть, що може бути складним для батьків, особливо коли вони бачать, а не лише чують плач дитини, на відміну від методу "Cry It Out".
Метод "Ніжне тренування сну". Спрямований на те, як навчити дитину засинати самостійно без плачу. Важливою частиною цього підходу є послідовна рутина перед сном, що включає виконання тих самих дій у встановленому порядку кожного вечора. Це допомагає дитині усвідомити, що ці дії сигналізують про настання ночі та часу для сну. Батьки, що застосовують "Ніжне тренування сну", можуть обирати різні стратегії. Деякі використовують адаптовану версію методу Фербера, залишаючи кімнату і повертаючись туди, коли дитина плаче. Інші вибирають варіацію методу заспокоєння, віддаляючись від дитини поступово, але при цьому заспокоюють її шепотом та легкими погладжуваннями при плачі, натомість повністю відмовляючись від словесних підказок, як це передбачено в методі заспокоєння. Головна задача — покласти дитину у ліжко перед тим, як вона засне, аби вона звикла відчувати себе комфортно, засипаючи самостійно, а не на руках у батьків.
Висновок
Методи ніжного навчання сну зазвичай є менш стресовими, адже вони майже не викликають плачу у дітей, однак вимагають більше часу для досягнення результатів. Це може спричинити у батьків більш тривалий період нестачі сну та можливі зворотні процеси у формуванні звичок сну дитини.
Регулярний режим перед сном відіграє ключову роль у кожному з методів навчання сну. Він створює стабільність та безпеку для дитини, допомагаючи їй заспокоїтися та почуватися захищеною. Оскільки немовлята первинно не розрізняють день від ночі, стабільний розпорядок допомагає їм засвоїти цю відмінність.
Постійне виконання одних і тих самих дій кожного вечора перед сном сприяє тому, що мозок дитини асоціює ці ритуали з часом засипання, особливо якщо вони спокійні й тихі. Вечірні процедури можуть включати купання, чистку зубів, читання казки на ніч разом з батьками, вечірнє вітання з улюбленими іграшками та нічний поцілунок на прощання.
